Гойко Мітіч — головний «індіанець» в СРСР

5

У Радянському Союзі надзвичайно популярними були фільми про індіанців. Це зрозуміло, адже в них розповідалося про героїчну боротьбу корінного населення Америки з блідолицими завойовниками. А хто був найпопулярнішим «індіанцем» в СРСР? Звичайно ж, Гойко Мітіч – людина, в якій не було ні краплі індіанської крові.

Майбутній актор народився в Югославії в 1940 році. За національністю – серб. Під час німецької окупації батько Гойко Мітича набрав партизанський загін і незабаром загинув. Вихованням Гойко і його брата Драгана лягли на плечі матері та бабусі з дідусем. Виріс у селянській родині, Гойко відрізнявся хорошим здоров’ям, тому після закінчення школи вирішив вступити в Белградський інститут фізкультури. Про кар’єру актора він тоді й не мріяв.

Можна сказати, що на знімальний майданчик Гойко потрапив випадково. Бідний студент мав потребу в грошах, тому вирішив трохи заробити на кіностудії, де були потрібні каскадери. Його охоче прийняли, роки навчання у фізкультурному інституті не пройшли даром, а фігурою хлопець міг позмагатися з титулованими культуристами.

У 1961 році на екрани вийшла картина «Ланселот і королева», Роль у Мітіча була епізодичною, але продюсери помітили його. Вони вирішили, що у молодого спортсмена є всі шанси на те, щоб стати відомим актором, а не обмежуватися виконанням трюків і крихітними ролями.

Чому ж саме в образі індіанця Гойко Мітіч став популярний? Причин кілька: наприклад, режисери помітили, що зовні Мітіч дуже схожий на індіанця. Але, одного схожості було недостатньо, виконання таких ролей вимагало від актора хорошої фізичної підготовки. Наприклад, впевнено триматися в сідлі. Для Мітіча це не було проблемою, він виріс в селі і перший раз сів на коня в шестирічному віці.

Що ще потрібно від актора – «індіанця»? Впевнено керувати каное. І тут Гойко Мітіч підходив по всіх параметрах – він входив до складу збірної Югославії з веслування, крім того, займався альпінізмом і вмів стріляти з лука. У 1966 році Мітіч переїхав до Східної Німеччини на кіностудії ДЕФА.

У 1966 році він знявся в картині «Сини Великої Ведмедиці», в наступному році в самому популярному фільмі з його участю – «Чингачгук – Великий Змій». Ну а далі фільми пішли один за іншим: «Слід Сокола», «Білі вовки», «Оцеола». Всі картини навіть важко згадати. Але, режисери були впевнені в одному – зйомки Гойко Мітича в черговому фільмі про індіанців – це вже гарантія успіху.

Напевно, ні в одній країні миру Гойко Мітіч не користувався такою популярністю, як в Радянському Союзі. Це було порівняти хіба що з Арнольдом Шварценеггером в кінці вісімдесятих років, коли тисячі радянських хлопців йшли в «гойдалки», щоб стати такими як «Залізний Шварц». Цікаво, що в шістдесятих-сімдесятих роках культуризм в нашій країні не надто вітався, але для Мітіча робили виняток. Журнал «Радянський екран» публікував навіть комплекс вправ, які дозволяли Мітича підтримувати відмінну форму.

Сам актор говорив, що ніколи не курив, тому, зйомки з «трубкою світу» були для нього мукою. До речі, актор добре володів російською мовою, так як вчив його в школі.

Поступово інтерес до фільмів з індіанської тематики почав згасати, і актор переключився на зйомки в серіалах. Але, радянські глядачі запам’ятали його, насамперед, як «індіанця» Гойко Мітіча.

Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Мистецтво, Людина
Genadiy
Схожі факти

Аркадій Каманін — самий юний льотчик Другої світової війни

Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино

Ганс Християн Андерсен — цікаві факти про великого казкаря

Цікаві факти про бібліотеки

Навігація по записах

Цікаві факти про Керенському
Як борець переміг Мохаммеда Алі