Радянські фільми, які вийшли на екрани завдяки Л. В. Брежнєву

35

Чи можна уявити собі радянський кінематограф без таких картин як «Біле сонце пустелі», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука», «Джентльмени удачі»? Мабуть, це неможливо. А адже вони з’явилися в прокаті тільки завдяки особистій участі Леоніда Ілліча Брежнєва. Більш того, найкасовіший фільм в історії нашого кіно, «Пірати ХХ століття», міг надовго опинитися на полиці, якби його випадково не подивився Генеральний секретар ЦК КПРС.

У 1967 році Леонід Гайдай закінчив зйомки фільму «Кавказька полонянка». За сюжетом студент Шурик опинився на Кавказі, де з ним відбулися такі пригоди, які призвели комісію від Держкіно в жах: в Радянському Союзі викрадають наречену, Юрій Нікулін співає пісню «Якби я був султан, я б мав трьох дружин». А його фраза – «У сусідньому районі наречений викрав члена партії»!!!. Хіба можна таке показувати радянському глядачеві? Висновок був однозначним – звичайно, ні!

Але, одного разу Леонід Ілліч захотів подивитися на дачі якусь свіжу комедію. Вирішили влаштувати для Брежнєва закритий показ опального фільму. На подив, з присутніх у залі голосніше за всіх сміявся сам Генеральний секретар. Не дивно, що «Кавказька полонянка» відразу ж отримала «зелене світло».

Картина «Біле сонце пустелі» також не викликала захвату у високих чиновників. Деякі сцени довелося перезняти. Наприклад, у початковому варіанті, дружина Верещагіна зійшла з розуму після загибелі чоловіка. Дружини Абдулли оплакували його смерть. Все це було потрібно прибрати з кадру. Але, навіть після всіх змін, доля картини була під питанням.

На щастя, про новому фільмі почув Брежнєв, який любив дивитися бойовики і вестерни. Одного разу, на дачі не виявилося зарубіжних картин на цю тему, довелося показати Леоніду Іллічу «Біле сонце пустелі». Нічого крамольного Брежнєв у фільмі не побачив, і вирішив, що фільм повинні подивитися радянські глядачі.

Специфічна тематика фільмів «Діамантова рука» і «Джентльмени удачі» також лякала тих, кому доводилося вирішувати – випускати чи ні картини на екрани країни. Адже головними героями були персонажі, що мали серйозні проблеми з законом. Причому, представлені вони були не в образі лиходіїв, а, навпаки, комедійних, а в чомусь навіть нещасних людей, що викликають у глядачів співчуття. Як, наприклад, подільники Доцента, що постали у фіналі картини на шлях виправлення. І в них Брежнєв не знайшов загрози для соціалістичного суспільства, більше того, особисто дзвонив в Головне управління кінематографії з вимогою дозволити масовий прокат.

Культовий радянський фільм «Пірати ХХ століття» був знятий вже в епоху, коли правління Леоніда Ілліча наближався до свого завершення – в 1979 році. Сюжет видався занадто жорстоким, з великою кількістю перестрілок і рукопашних поєдинків. Можливо, картину і не побачили б радянські глядачі до часів перебудови, коли б не втручання Брежнєва. Як вже було сказано, до бойовиків він мав особливу пристрасть, а тут ще і сюжет підходящий – наші хвацько розправилися з чужими.

Напевно, тут перераховані не всі фільми, долю яких вирішив Брежнєв. Але навіть цього короткого списку достатньо для того, щоб зрозуміти, наскільки збіднів би наш кінематограф, не попадися вони в свій час в фільмотеку Генерального секретаря.

Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Мистецтво
Genadiy
Схожі факти

Цікаві факти про бібліотеки

Гойко Мітіч — головний «індіанець» в СРСР

Цікаві факти про фільм «Іван Васильович змінює професію»

Як картина викрила вбивцю-горбаня

Навігація по записах

Загадка про жителів трьох районів
Цікаві факти про бібліотеки