Сергій Мосін — винахідник легендарної «трьохлінійки»

4

Мосін С. В.

Мосін Сергій Іванович народився в 1849 році, в сім’ї селян. Батько дослужився до старшого лейтенанта гусарського полку, а мати була простою селянкою. З дитинства хлопчик проявив великі здібності – він з відзнакою закінчив Воронезьку військову гімназію і вступив в Михайлівську артилерійську академію в Санкт-Петербурзі (названу на честь великого князя Михайла Павловича).

Закінчивши її з золотою медаллю в 1875 році, Мосін попросив направити його працювати на Тульський збройовий завод.

У Тульській області, у поміщиків Арсеньєвих, служив керуючим його батько Іван Гнатович, до того час овдовілий, і син хотів бути поруч з ним.

У власника маєтку був син, Микола Володимирович Арсеньєв, одружений на Варварі Миколаївні, уродженої Тургенєва, двоюрідній сестрі письменника Івана Сергійовича Тургенєва. У неї було двоє дітей, вона жила в садибі тихим життям і майже не виїжджала у світ. Чоловік її в основному перебував у столицях – Москві та Петербурзі.

Коли Сергій Мосін вперше побачив молоду жінку, зрідка яка промайнула в саду садиби, він відразу ж закохався в неї. Довго він не наважувався висловити Варварі Миколаївні своїх почуттів, але влітку 1879 року не витримав і зізнався їй у коханні. Тоді їй було 25 років.

Вислухавши визнання палкого капітана, Варвара Миколаївна зізналася у відповідь, що теж любить його.

Коли вона сказала чоловікові, що любить іншого, чоловік не побажав дати їй розлучення. Він велів їй залишатися законною дружиною та люблячою матір’ю своїх дітей.

Капітан Сергій Мосін теж намагався переконати незговірливого чоловіка дати розлучення Варварі Миколаївні, але отримав відмову. Тоді він сказав йому, що з них повинен залишитися хтось один – і викликав поміщика на дуель.

У відповідь почув фразу: «Хто був, той і залишиться. А ви, милостивий государ, як були ніким, так ніким і залишитеся».

Такої образи офіцер знести не міг і викликав нахабного чоловіка на дуель.

Микола Володимирович виклику не прийняв, а замість цього написав начальству скаргу, і Мосіна посадили на три доби під домашній арешт. Проте він не здавався і незабаром повторив свій виклик, вже в присутності свідків, в Дворянському зібранні. Результатом стали вже два тижні домашнього арешту.

Кілька років Сергій Мосін домагався від поміщика згоди на розлучення, але весь час отримував відмову. Але раптом в 1883 році Микола Володимирович пом’якшав і сказав, що дасть згоду на розлучення, якщо Мосін виплатить йому в якості компенсації за «моральну шкоду» 50 000 рублів.

Це була величезна сума. Платня інженера тоді було 200 руб. в міс. Звичайно, таких грошей у офіцера не було. Але Сергій Мосін вирішив заробити їх, створивши найкращу в світі гвинтівку.

У той час основною стрілецькою зброєю російської армії була гвинтівка Хайрема Бердаа, відома всім «берданка». При всіх достоїнствах у неї був один недолік: гвинтівка була однозарядної.

Мосін взявся цей недолік виправити. Вже влітку 1883 року він представив кілька зразків гвинтівки з рейково-прикладними магазинами на 8 патронів. На відміну від закордонних аналогів, в магазинах Мосіна кулі не заклинювало.

У тому ж році він представив ще один зразок гвинтівки, тепер вже з магазином на 12 патронів. Незабаром на Тульському заводі була випущена досвідчена партія з 1000 мосинских гвинтівок.

За кордоном відразу зрозуміли цінність винаходу Мосіна. Французька фірма запропонувала купити у нього патент на рейково-прикладний механізм за 600 000 франків. Така сума, звичайно, відразу могла вирішити всі проблеми Сергія Івановича, але, по-перше, продати патент він не міг, оскільки перебував на державній службі, а, по-друге, він сам не хотів, щоб його зброю служило чужої армії.

Начальство вирішило секрет конструкції не продавати, а Мосіна нагородити орденом святого Володимира 4-го ступеня.

У 1889 році було вирішено переводити армію на магазинне зброю. Комісія затвердила зразок «Російської трилінійної гвинтівки зразка 1891 року».

Назва «трьохлінійка» виникло тому, що калібр ствола гвинтівки був дорівнює трьом «російським лініях» (стара міра довжини, що дорівнює 2,54 мм — відповідно три лінії рівні 7,62 мм).

Влітку Мосін був проведений в полковники гвардійської артилерії, а восени йому присудили вищу військово-технічну нагороду — Михайлівську премію.

Тепер, нарешті, Мосін зміг виконати вимоги тульського поміщика і виплатити йому компенсацію за розлучення з дружиною. Він нарешті одружився на улюбленій Варі. Цього він чекав майже 15 років.

У 1894 році Сергія Івановича призначають начальником Сестрорєцького збройового заводу, а в 1900 році виробляють в генерали. У тому ж році його «трьохлінійка» отримала Гран-Прі на Всесвітній виставці в Парижі.

Сергій і Варвара разом жили щасливо, але недовго. На самому початку 1902 року конструктор тяжко захворів і 26-го січня помер.

При його похованні, на прохання дружини, на кришку труни, крім генеральської шаблі, поклали і винайдену їм гвинтівку.

Варвара Миколаївна Мосіна більше не вийшла заміж, хоча їй було 48 років і вона була багатою вдовою-генеральшей. Вона тихо дожила в Сестрорецьку до революції 1917 р., і подальша її доля нікому не відома.

«Трьохлінійка» ж продовжувала жити після смерті свого творця. Її випускали аж до 1944 року, вона була основною зброєю російських піхотинців в першу і другу світову війну. З озброєння цю гвинтівку зняли лише в середині 1970-х, але до цих пір вона вважається одним з найбільш вдалих видів піхотного стрілецької зброї.

Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Військова справа, Людина
Галина Єжова
Схожі факти

Аркадій Каманін — самий юний льотчик Другої світової війни

Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино

Ганс Християн Андерсен — цікаві факти про великого казкаря

Гойко Мітіч — головний «індіанець» в СРСР

Навігація по записах

«Санетти»: загадковий потяг-примара
Що заборонено британської королівської сім’ї

Коментар до статті “Сергій Мосін — винахідник легендарної “трьохлінійки”

  • Alex Gall 2018/03/09 at 2:40 пп

    Все було вкрадено у братів Наган. Так що це пафосна нісенітниця «щодо кращої в світі російської гвинтівки» не відповідає істині.

    Reply