Цікаві факти про гречку

5

Багато росіян вважають гречку своєї національної їжею, адже ні в одній країні світу вона не отримала такого поширення, як у Росії. А, між тим, батьківщиною гречки вважається Північна Індія, де її називали «чорним рисом». А чи є зв’язок між словами «Греція» і «гречка»? Є, і сама безпосередня. З Індії гречка потрапила до Візантії, а потім вона стала відома і слов’янським племенам, завдяки грецьким ченцям і купцям.

На Русі гречка швидко завоювала популярність завдяки унікальному смаку та високої поживності. Її називали їжею богатирів. А в часи великого полководця Олександра Васильовича Суворова гречка становила основу солдатського раціону.

У Сполучених Штатах гречку практично не їдять, але в магазинах ця крупа іноді зустрічається. Основними покупцями є російські емігранти і туристи, які і за океаном зберігають прихильність до улюбленої страви.

Біологи стверджують, що гречка – екологічно чистий продукт. Її не можна генетично модифікувати. Крім того, гречка не потребує хімічних добривах і прекрасно росте без них. Правда, врожайність цієї культури невисока, 8-10 центнерів з гектара, в той час як рис приносить з тієї ж площі не менше 60 центнерів. Можливо, саме тому гречка і не отримала широкого розповсюдження в Азії. А ось в Росії виробляється майже половина всього світового врожаю гречки.

У свій час багато гречки вирощувалося і в Англії. В основному, за гречаного меду, який продавався у Францію. А більша частина самої крупи йшла на корм фазанах. Гречаний мед був популярний і в нашій країні. Говорили, що він добре допомагає при недокрів’ї і додає обличчю здоровий рум’янець. Відрізнити такий мед не складно – з усіх видів меду він самий темний.

Цікавий факт, який може перевірити будь-хто охочий. Вважається, що якщо гречка добре визріла і правильно висушена, то тисяча зерняток буде важити рівно 20 грам. І ні грама більше або менше.

Як вже говорилося вище, гречка прийшла до нас з Індії, тому, є теплолюбної культурою. Сіяли на Русі її тільки тоді, коли встановиться тепла погода і земля добре прогріється. Не раніше 13 червня, коли відзначали день Килини-гречишницы. Вважалося, що після цього дня гречку можна сіяти в будь-який день, але не пізніше 20 червня, інакше вона не встигне визріти до настання осінніх заморозків.

В Росії цю культуру називають гречкою. А як її називають в самій Греції? Зовсім інакше – турецьким зерном. А в Німеччині прижилася інша назва – «буковий горішок», так як зерна гречки, дійсно, нагадують за формою горішки букового дерева.

У царській Росії гречка коштувала дуже дешево, приблизно, вдвічі дешевше пшениці. Тому, гречану кашу могли дозволити собі всі верстви населення. Володимир Гіляровський, описуючи побут старої Москви, згадував про популярних гречневиках – щось середнє між млинцем і пирогом. У в’язку гречану кашу додавали сирі яйця, викладали на деко і запікали.

Народні цілителі радять оригінальний спосіб позбутися від безсоння. Потрібно всього лише набити подушку гречаного лушпинням. Це не тільки покращує сон, але і відмінно розслаблює м’язи шиї, оберігає від защемлення шийного нерва.

Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Їжа
Genadiy
Схожі факти

Цікаві факти про імбир

Найнезвичайніші спиртні напої

Відомі страви, рецепти яких з’явилися випадково

Суп Румфорда — як граф винайшов суп для бідних

Навігація по записах

Загадка часів Другої Світової — знайди п’яту свиню
Ілюзія кольорових куль