Цей незвичайний вид транспорту широко поширений у багатьох країнах Азії. В японській мові слово «дзинрикися», яке європейці трансформували в «рикша», складається з трьох ієрогліфів, що означають «людина», «сила» і «віз». Дуже точне позначення, адже він – це людина, що тягне за собою візок з вантажем чи пасажирами.
Коли з’явився такий транспорт, сказати точно ніхто не може. Є припущення, що в шістдесятих роках XIX століття американський священик-баптист Джонотан Гобл, який проживав в японському місті Йокогама, возив у возі по місту свою хвору дружину. Саме, завдяки Гоблу, такий спосіб став невдовзі популярний.
Європейці можуть заперечити, згадавши, що такі вози використовувалися в Парижі набагато раніше, ще в XVIII столітті. Їх можна побачити на картинах художників того часу. Наприклад, одне з полотен французького художника і гравера Клода Жілль називається «Зустріч двох возів». Картина була написана в 1707 році, а зображені на ній двоє французів, тягнуть за собою вози з пасажирами.
Правда, збереглося документальне свідчення того, що в 1870 році троє заповзятливих японців – Косукэ Такаяма, Есукэ Ідзумі і Токудзиро Судзукі – отримали офіційний дозвіл, що дає право на виготовлення і продаж возів для підлітків. Мабуть, їх і можна вважати тими, хто поставив цю справу, як кажуть, на широку ногу.
Поступово, рикші стали популярні не тільки в Японії, але і в Індії, Китаї, Гонконгу та інших азіатських країнах. Такий спосіб пересування був дешевим і доступним. А велика кількість бідняків в містах, готових за невелику плату впрягатися в голоблі, призвело до того, що нестачі робочої сили не було.
Витривалості підлітків могли, напевно, позаздрити навіть професійні марафонці. За один день така людина-таксі пробігав від 25 до 50 кілометрів. При цьому, більшості з них так і не вдавалося вибратися з убогості. Ночувати їм доводилося прямо на вулиці або в дешевих нічліжках.
Поява автомобіля, звичайно, серйозно вдарило по, заробітку рикш, тим більше, що вони і раніше ледве зводили кінці з кінцями. Наприклад, в Японії за перші тридцять років двадцятого століття число рикш зменшилася майже в двадцять разів. Крім того, уряди багатьох країн вважали такий вид пересування не гуманним, і ввели заборони на використання рикш-візників. Наприклад, у Китаї такою заборона вийшов ще в 1949 році. А в 1982 році в індійському штаті Західна Бенгалія була навіть проведена велика «спецоперація» по знищенню возів. За кілька днів на звалищі виявилося понад 1 000 візків.
Але, це не означає, що зараз рикш вже не можна побачити на вулицях країн Азії. Десь такий спосіб пересування – відмінний засіб для заманювання туристів. А деякі бідняки ігнорують заборони лише тому, що не мають іншого способу прогодувати себе і сім’ю. До речі, в сезон дощів, коли на вулицях багатьох міст Індії відбувається справжній потоп і рух машин практично неможливо, владі мимоволі доводиться звертатися за допомогою до рикші.
В епоху СРСР радянські моряки торгового флоту нерідко бували в азіатських країнах. Перед направленням за кордон вони проходили інструктування. Наприклад, їм настійно рекомендували користуватися послугами рикш. Вважалося, що для людини з країни перемігшого соціалізму такий спосіб пересування неприпустимий.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Професії
Genadiy
Схожі факти
Цікаві факти про каскадерах
Цікаві факти про шахтарів
Цікаві факти про кузнецах
Чумний доктор — темний лекарь в костюмі птиці
Навігація по записах
Цікаві факти про стрибках з жердиною
Цікаві факти про поштових скриньках
