Хто має «заяложеній» вид і хто такий «татусь»

448

Зазвичай про людину, неохайно одягненого, кажуть, що він має «заяложеній» вид. Вираз стало настільки звичним, що багато хто просто не замислюються про те, як воно з’явилося. Існує дві версії походження цієї крилатої фрази.

Версія перша. Слово «трапеза», в перекладі з грецької, означає «стіл». Який зв’язок між столом і неохайно одягненим людиною? Невже до столу треба виходити саме в такому вигляді? Вважається, що подібний вираз з’явилося в духовних семінаріях. Вихованці цих закладів були, як правило, вихідцями з небагатих сімей, тому, одягалися дуже скромно. Виключення робилося тільки для урочистих богослужінь, а ось на прийом їжі, або, як говорили в семінаріях, на трапезу, приходили в більш простому вбранні.

Версія цікава, але є й інша, не менш переконлива. В епоху правління Петра Першого заохочувалося навчання російських купців за кордоном, щоб отримані там знання можна було застосувати і в державі Російському. У числі відправлених за кордон був ярославський купець Іван Максимович Заяложеній (за іншою версією – Затрапезников).

Після семи років навчання на чужині Іван Максимович повернувся в Росію і відкрив у рідному Ярославлі полотняну мануфактуру.Випускав Заяложеній не тільки тканина для державних потреб, але й грубу дешеву продукцію з льону і пеньки, яка користувалася великим попитом у простого народу. З нього шили сорочки, штани, робочий одяг для бідняків. В народі таку тканину прозвали «затрапезой». Ну а про людину, у якого просто не було можливості носити інший одяг, говорили, що вигляд у нього «заяложеній».

Мануфактура Івана Затрапезного користувалася заступництвом імператора Петра Першого, за указом якого була на 5 років звільнено від сплати усіх торгових мит.

Не менш цікаво походження слова «татусь». Якщо заглянути в словник Володимира Івановича Даля, то можна прочитати, що так на Русі називали «безтурботного разиню або шатуна». У тому ж словнику «гіль» означає «розруха, заколот, збіговисько». Коротше кажучи, гультяєм можна було назвати безвідповідальної людини, схильного до протиправних дій.

Але, починаючи з XVIII століття, гультяєм стали називати ще і провинився купця. Знову ж таки, під час Петра Першого, у Росії з’являється нове слово – «гільдія». Купців розділили спочатку на дві гільдії, а з 1742 року, коли правила вже дочка Петра і Єлизавета, додали ще одну – третю.

Купці поділялися за гильдиям в залежності від розміру капіталу. Найбільш привілейованими були торговці першої гільдії. Їм дозволялося вести свою справу не тільки по всій країні, але і за кордоном. А також мати морські судна.

Купці другої гільдії могли торгувати на території Росії і набувати річкові судна. Ну і, нарешті, третя гільдія. У неї записували тих, хто мав дрібну торгівлю або невелике виробництво.

Для кожної гільдії існували певні правила, за дотриманням яких стежило не тільки держава, але і самі купці. За несплату мита або порушення правил торгівлі купця могли вигнати з гільдії, і до нього на все життя прилипало образливе прізвисько «татусь».

Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Слова та Фрази
Genadiy
Схожі факти

Крилаті слова, що прийшли з Давньої Греції

І їжаку зрозуміло

Сирота Казанська

У всю іванівську

Навігація по записах

Лондонський зміг. Цікаві факти
Історія любові і появи жуйки Love is…