Михайло Лермонтов. Дуель? Вбивство?
15 липня 1841 року на початку сьомого вечора біля підніжжя гори Машук поблизу П’ятигорська прогримів постріл. Куля, випущена рукою Миколи Мартинова, вразила Михайла Лермонтова. Постріл виявився смертельним. Поет був убитий на дуелі, так само, як і той, кого він обожнював – Олександр Пушкін. Відразу після поєдинку небо затягнули похмурі хмари і вибухнула страшна гроза. Кілька годин тіло Лермонтова лежало під проливним дощем. Сама природа сумувала через і оплакувала видатної людини, що загинув так безглуздо.
Смерть Лермонтова, якого називали наступником і послідовником Олександра Сергійовича, приголомшила сучасників, як наслідок, множилися чутки і домисли про те, що сталося. І через півтора століття не вщухають суперечки про причини того злощасного поєдинку.
Причини конфлікту Лермонтова і Мартинова
Михайло Лермонтов і Микола Мартинов були знайомі з юних років. Маєток дядька поета, куди Михайло любив приїжджати на відпочинок, знаходилося в декількох кілометрах від садиби Мартинова. Візити сімей один до одного були частими. Друзями молоді люди не були – приятелювали, як і личить представникам одного кола. Але життя не раз зіштовхувала їх, немов «репетирувала» останню, яка закінчилася трагедією, зустріч.
Одна із зустрічей відбулася в юнкерсько школі, коли юнаки, по моді того часу, вже пробували себе у віршуванні. Але якщо унікальний дар Михайла був очевидний, то здібності Миколи обмежувалися наслідуванням чужих успішним опусів. За свідченнями сучасників, Мартинов не відзначався видатним розумом, але був вкрай амбітний. Можливо, саме тоді в силу рис характеру і виникло у Мартинова стійке неприйняття більш обдарованого. І це була чиста ненависть до яскравої, нестандартної особистості і чорна заздрість до його унікальному таланту.
Напередодні дуелі
У травні 1841 року, прямуючи до місця служби в Тенгинском піхотному полку, Лермонтов робить зупинку в П’ятигорську – відпочити і поправити здоров’я. А заодно провідати старого приятеля Мартинова. Час на курорті молоді люди проводять в нехитрих провінційних розвагах, відвідуючи гостинний дім козацького генерала Верзилина, де регулярно проходять світські раути.
Ввечері 13 липня молодь, як зазвичай, розважалася розмовами, музикою і танцями. Кілька секунд тиші – несподівано замовкла гучна музика – виразно прозвучали слова Лермонтова, образили Мартинова. А йдеться всього-то йшла про безглуздому вбранні російської кавалергарда – черкесском плаття і великому кинджалі на поясі. Наприкінці вечірки оскаженілий Мартинов зажадав у поета сатисфакції.
Дивацтва
Про дуелі було заборонено говорити і писати 30 років. Після закінчення «карантину» Мартинов представив на суд читачів свою «Сповідь», в якій спробував виправдати і обілити себе. У його поданні Лермонтов виглядав безглуздим і єхидним, не упускающим випадку, щоб не висміяти оточуючих. І у нього буквально не було вибору, як тільки битиметься зі свавільним поетом на дуелі. А в той же час, сучасники в один голос заявляли, що Михайло Юрійович був доброю і світлою людиною, а вся його бравада – тільки захист від несправедливого і часом дуже жорстокого світу.
У цій дуелі переплелося багато дивного і загадкового. Чому були обрані нещадні, практично смертельні умови, які не залишають учасникам шансів вижити – стрілятися з десяти кроків, ще й у три спроби? І це з-за дріб’язковим словесної сварки.
Навіщо пізніше секунданти пішли на відверту брехню, запевняючи, що відстань між дуелянтами було не менше 15 кроків? І навіщо приховали той факт, що перед поєдинком Лермонтов заявив про відмову стріляти в суперника. Що, власне, і зробив – першим вистрілив у повітря. З кількістю секундантів також були різночитання – відразу після дуелі мова йшла про двох, і лише значно пізніше з’ясувалося, що їх було четверо.
Чому, як стверджують очевидці, Лермонтов перед дуеллю був абсолютно спокійний і навіть веселий? Сподівався на розсудливість опонента? Не вірив, що станеться непоправне? І як вийшло, що Мартинов натиснув на курок після рахунку «три», коли, за дуельних законами, поєдинок формально вважається закінченим? Отримати однозначні відповіді на ці питання через століття вже неможливо.
Але по суті, не настільки істотно, які причини дуелі, і хто був кровно зацікавлений саме в такому фіналі поєдинку. Набагато важливіше наслідки, страшні, трагічні – непоправна втрата для російської культури геніального поета, який міг створити ще не одне гідне твір.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Чоловік
Факт
Схожі факти
Аркадій Каманін — самий юний льотчик Другої світової війни
Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино
Ганс Християн Андерсен — цікаві факти про великого казкаря
Гойко Мітіч — головний «індіанець» в СРСР
Навігація по записах
Як засуджений на смерть злочинець рекламував какао
Скільки орденів було у корнета Оболенського
