На санскриті його називали «рогатий корінь» — цій назві більше 5 000 років. Коли імбир став більш відомий, йому придумували все нові назви, часом романтичні: Корінь життя, Золотий воїн, Меч самурая.
Головними постачальниками імбиру є Китай та Індія, до речі на частку останньої країни припадає до п’ятдесяти відсотків від всього обсягу світового ринку.
За однією з теорій, в Європу імбир привіз Марко Поло. Лікувальні і смакові властивості імбиру так сподобалися європейцям, що його стали використовувати як прянощі і ліки. Зокрема, імбир вважався одним з основних засобів для профілактики чуми.
Цікаво, що саме завдяки імбиру з’явилося звичне нам назву «пряник». На Русі дуже любили імбирне печиво, яке привозили купцями з Європи. На його основі російські кухарі стали робити своє, яке через пряного смаку назвали пряником.
У багатьох культурах імбир розглядається як афродизіак, тобто засіб, що будить статевий потяг. Недаремно в Японії на свято «мужності» його обов’язково подають на стіл.
За способом обробки виділяють чорний і білий імбир. Більш ретельно обробляють білий імбир (його очищають від поверхневого шару). Тому білий імбир характеризується ніжним, м’яким смаком. Чорний – це не перероблений імбир, який просто висушується на сонці. Він має пекучим, терпким смаком.
Цілющі властивості імбиру були відзначені ще в давнину. В корені рослини містяться вітаміни А, В. С, а також безліч мікроелементів, включаючи залізо, цинк, калій і натрій. Імбир покращує травлення, прискорює обмінні процеси в організмі, сприяє швидкому очищенню шлунка і кишечника. Пряність володіє протизапальними властивостями і корисна при грипі, запаленні легень, при артриті і бронхіальній астмі. Досить випити імбирного чаю з медом і простуду як рукою зніме.
Імбир є м’яким антидепресантом. Благотворний вплив на нервову систему пов’язано з високим вмістом в ньому незамінної амінокислоти аспарагін. Аспарагін необхідний для підтримки балансу в процесах, що відбуваються в центральній нервовій системі; запобігає надмірному збудженню, так і зайвого гальмування.
При щоденному вживанні невеликої дози імбиру (5-7 р.) зменшується ймовірність інфаркту та інсульту. Це рослина запобігає утворенню тромбів, робить кровоносні судини еластичнішими.
Всесвітньо відомий мусульманський вчений Ібн Сіна (Авіценна) одним з перших описав властивості та вплив кореня імбиру (занджабиля) на організм людини.
Маринований імбир — гарі використовують як приправу до суші.
Імбир входить до складу індійської приправи каррі.
У Південно-Східній Азії свіжий імбир зацукровують і роблять з нього варення, в Китаї, Індокитаї, Бірмі і в Англії до складу варення з імбиру додають апельсинову кірку — варення відомо під назвою чоу-чоу.
В Англії, Австралії і США з імбиру роблять імбирне пиво (англ. Ginger Beer), а також прохолодні напої, наприклад імбирний ель.
З меленого імбиру в Індії випускають 4 сорти імбирною борошна.
Це лікарська рослина згадується в Корані: «В саду праведників будуть поїти напоєм, змішаним з чимось, за смаком нагадують імбир (занджабиль), з джерела, названого Сальсабилем, завдяки тому, що його напій корисний, приємний і смачний» (сура «Аль-Інсан», аяти 15-18)».
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Їжа
Факт
Схожі факти
Цікаві факти про гречку
Найнезвичайніші спиртні напої
Відомі страви, рецепти яких з’явилися випадково
Суп Румфорда — як граф винайшов суп для бідних
Навігація по записах
І їжаку зрозуміло
Крилаті слова, що прийшли з Давньої Греції
