Вчений кіт лежав у тіні дуба і розмірковував. Думки були різні, котячі – людям не зрозуміти. Післяполудневе сонце рухалося назустріч горизонту, і нічого не віщувало інших подій, крім настання вечора. Проте в природний хід історії втрутився як завжди людина. Це його важкі кроки змусили кота невдоволено поморщитися, ліниво підняти голову і відкрити одне око. Те, що він побачив, змусило відкритися і друге око.
На стежці з’явився лицар, одягнений по лицарської моді. Ну, тобто, в залізних латах і шоломі. В одній руці лицар тримав здоровенний меч, а інший намагався обмахуватися як віялом – було жарко. Він тупотів так, що тремтіла земля, і, порівнявшись з котом, зачепила кінчиком шолома нижню гілку дуба.
– Вимахала голобля, – пробурчав кіт, повернувши голову слідом лицарю, – годують їх нині, мабуть, краще колишнього…
Людина в латах різко зупинився і трохи не впав. Він став озиратися в пошуках говорив.
– Чого головою крутиш? – єхидно хмикнув кіт. – Паморочиться голова? Мабуть від спеки.
Людина гикнув, розкрив широко очі і розгублено запитав:
– Це ти чи що говориш?
– Я! – гордо відповів кіт. – А хто ж? Ти чого моє дерево шапкою своєю залізною цепляешь? Подряпав, либонь.
– Так, я це… високий я, – промимрив лицар. – Зростання в мені два аршини та ще половина. Мамка казала.
– Мамка казала, – передражнив кіт. – Бач, хвалився. Так шажищи-то які! Мабуть, з аршин кожен.
Кіт встав, підійшов до слідів лицаря, віддрукувався в пилу, і доклав довгий хвіст між двома слідами.
– Якраз аршин! – досить крякнув він і знову ліг під деревом. – Куди топаєш, залізяка?
– Так це… принцесу виручати, – сміливо блиснув очима лицар.
– А чого її виручати? – буркнув кіт. – Сидить собі в замку, шкарпетки в’яже, светри всякі.
– Ну так Горинич-то її туди і заточив, – відповів спаситель, – може, вона хоче погуляти. Знову ж заміж дівку пора, дітей народжувати, а вона тут відпочиває.
– Заміж? – кіт широко відкрив очі, подумав, потім кивнув. – А… ну це, звичайно! Заміж їй в самий раз.
– А де замок? – запитав остаточно спітнілий лицар.
– Роззуй очі, солдатик, – пирхнув кіт, – он він стоїть. Повернись і побачиш. Півста кроків, і ти на місці. А твоя суджена – у віконці, яке посередині. Що від землі, що від верху – однаково буде.
Лицар з брязкотом повернувся і важко затопал, не попрощавшись. Коту було нудно, і він став вважати лункі кроки.
– Раз, два, три… – він старанно вважав і стежив очима за лицарем. Коли той підійшов впритул до стіни, кіт задоволено кивнув головою. – П’ятдесят два. Ось що значить окомір.
Лицар стояв біля гладкої кам’яної стіни і намагався чухати потилицю. Заважав шолом, а гайкового ключа під рукою не було. “Ось влучив”, – подумав він, і в цей момент з вікна випала довга дівоча коса, діставши кінчиком точно до землі.
– Чого стоїш? Лізь, це ж вона тобі косу викинула, – промовив підійшов ззаду кіт.
– Це чого, коса? – сторопів лицар. – Скільки ж їй років, дівку-то? Таке ж за все життя не виростиш.
– Не дрейф, наречений! Принцес-то знаєш як годують? – заіржав кіт. – У неї коса за рік на третину аршини витягується. Та й Горынч її заточив, коли п’ятнадцять дівці стукнуло. Ув’язнив і обкорнав зачіску під самий нуль для медичної профілактики. Зараз, мабуть, в самому соку наречена твоя. Ти лізь, не сумнівайся. Зачекалася, піди.
Лицар попльовував на залізні рукавички, вхопився за косу і, важко відсапуючись, почав підйом.
Питання: скільки років принцесі?
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Загадки
Факт
Схожі факти
Загадка про жителів трьох районів
Загадка про лижників і кавалеристів
Загадка про піратів і поділ видобутку
Загадка часів Другої Світової — знайди п’яту свиню
Навігація по записах
Які імена дають своїм дітям футбольні фанати
Цікаві факти про перелітних птахів
Коментар до статті “Загадка про лицаря і принцесу”
Ellov Akkamatsu 2018/11/07 at 8:34 am
перший кого я залишу .
трьох поверховий замок
висота поверху три на п’ять метрів.
Але порахуємо 2.5 метра принцеса 1.7 метра = 3.4 метра / на 0.71= 35 років.
немає дракон прав . 15 років сама краса (якщо краса взагалі присутня).
якщо замок 30-35 метрів. то взагалі нема чого рахувати.
Ну захотілося порахувати , про свиней не хочу свині в житті набридли.
Reply ↓
