Понад півстоліття тому під Новий рік в Самарі відбулося так зване «стояння Зої» — явище, яке багато віруючих вважають найбільшим християнським дивом сучасності, а скептики небувалим нападом масового психозу.
В деталях народна версія «Зоиного стояння» виглядає так. У новорічну ніч в будинку Болонкиной Клавдії Петрівни за адресою вулиця Чкалова, будинок 84, на запрошення її сина зібралася компанія молоді. Сама Клавдія Петрівна, працювала продавцем у кіоску «Пиво — Води», була людиною побожною, галасливого веселощів в різдвяний піст не схвалювала, тому пішла до подруги. Проводжаючи старий рік, зустрівши новий і грунтовно нагрузившись спиртним, молодь вирішила потанцювати. Серед інших за столом перебувала Зоя Карнаухова. Загального веселощів вона не розділяла, і на те були причини. Напередодні вона познайомилася з молодим практикантом на ім’я Микола, і він обіцяв прийти на свято. Але час минав, а Миколу все не було. Друзі і подруги вже давно танцювали, деякі з них почали Зою підколювати: «А ти чого не танцюєш? Та забудь ти про нього, не прийде він, йди до нас!» — «Не прийде?! — спалахнула Карнаухова. — Ну, раз нема мого Миколи, то я буду танцювати з Миколою Чудотворцем!»
Будинок №84 вул. Чкалова Самара
Зоя приставила до червоному кутку стілець, встала на нього і зняла з полиці образ.Взяла ікону, притиснула до грудей. Увійшла в коло танцюючих, закрутилася в танці… і раптом застигла, наче вросла в підлогу. Її неможливо було зрушити з місця, а ікону не можна було взяти з рук — вона ніби намертво приклеївся. Зовнішніх ознак життя дівчина не подавала, але серце билося.
Друзі Зої викликали «швидку». У складі медичної бригади, яка приїхала на виклик, була Ганна Павлівна Калашникова.
З розповіді дочки Калашнікова, Ніни Михайлівни, про те разі:
— Вранці того дня мама приїхала додому і тут же нас всіх перебудила, — «От ви всі спите, — каже, — а місто вже на вухах весь! На вулиці Чкалова дівчина скам’яніла! Прямо з іконою в руках стоїть — і ні з місця, сама бачила». І далі мати розповіла, як намагалася зробити їй укол, але тільки всі голки поламала.
Сьогодні спогади Калашнікова, по суті, є єдиним живим свідченням того, що в будинку № 84 справді сталося чудо.
Також настоятель храму Казанської ікони Божої Матері в селі Нероновка Самарської області отець Роман Державін стверджує, що подібну історію розповідав йому в дитинстві батько.
Дещо інша версія подій була викладена працівниками парторганів:
«Випадок на Чкаловської вулиці — дикий, ганебний випадок. Він служить докором на адресу пропагандистських працівників міськкому і райкомів КПРС. Нехай же бридка гримаса старого побуту, яку багато хто з нас бачили в ті дні, стане для них уроком і застереженням».
Це цитата з міської газети «Волзька комуна» від 24 січня 1956 року. Фейлетон «Дикий випадок» був опублікований за рішенням 13−ї Куйбишевської обласної партконференції, скликаній у терміновому порядку у зв’язку з релігійними подіями в місті.
Перший секретар ОК КПРС товариш Єфремов влаштував делегатам на цю тему найпотужніший рознос. Ось цитата зі стенограми її виступу:
«Так, це сталося диво — ганебне для нас, комуністів, керівників парторганів. Якась бабуся йшла і сказала: ось у цьому будинку танцювала молодь, і одна охальница стала танцювати з іконою і скам’яніла. Після цього почали говорити: скам’яніла, всохла — і пішло. Почав збиратися народ, бо невміло надійшли керівники міліцейських органів. Видно, і ще хтось доклав до цього руку. Тут же поставили міліцейський пост, а де міліція, туди і очі. Мало виявилося міліції, так як народ все прибував, виставили кінну міліцію. А народ, раз так, — всі туди. Деякі навіть додумалися до того, що вносили пропозицію послати туди попов для ліквідації цього ганебного явища…»
На партійних зборах було вирішено різко посилити антирелігійну пропаганду в Куйбишеві і області. За перші вісім місяців 1956 року було прочитано понад 2000 науково−атеїстичних лекцій — це в 2,5 рази більше, ніж за весь попередній рік. Але ефективність їх була невелика. Як свідчить «Довідка про виконання постанов бюро ОК КПРС за 1956 рік по відділу пропаганди і агітації», практично з усіх районів йшли звіти про те, що чутки про «скам’янілою дівиці», як і раніше, дуже сильні в народі; різко посилилися релігійні настрої; під час посту люди рідко виходять на вулиці з гармошкою; знизилася відвідуваність кінотеатрів, а в страсний тиждень сеанси і зовсім зривалися через відсутність глядачів у залах. Вулицями міста ходили загони комсомольців-агітаторів, які стверджували, що були в будинку на Чкаловської вулиці і нічого там не бачили. Але, як випливає з повідомлень з місць, ці акції лише підлили масла у вогонь, так що навіть ті, хто не вірили в диво, починали сумніватися: а може й справді щось було…
Серед жителів області та навіть за її межами пішло по руках складений невідомим автором Зоїне «житіє». Починалося воно так: «Уся земля нехай поклониться Тобі, Господи, та співає хвалу Імені Твоєму, та всі будемо вдячними Тебе, хоче відвернути багатьох від шляху зла до віри істинної». А закінчувалося словами: «Якщо ж хто прочитає ці чудеса і не повірить, той згрішить. Складено і записано рукою очевидця». Зміст самого «документа» місцями розрізняється в різних копіях — мабуть, переписуючи, люди додавали щось від себе, — але основна фабула скрізь приблизно однакова.
Пам’ятник Миколі Чудотворцю
А що ж було далі з застиглої дівчиною? Приходили лікарі, священики і теж нічим не могли допомогти, але потім з’явився ієромонах Серафим.
Відслужив водосвятний молебень, він взяв ікону з рук Зої і повернув її на місце, а також передбачив, що її стояння закінчиться в день Пасхи. Зоя простояла 128 днів і померла на третій день Великодня.
Можливо, мова йде про тодішнього настоятеля Петропавлівської церкви міста Куйбишева Серафимі Полоза, який незабаром після описаних подій був засуджений за статтею за мужолозтво — досить поширена в ті часи розправа з неугодними священнослужителями.
На вулиці Чкалова за півстоліття мало що змінилося. Про події 1956 року нагадує лише сам будинок № 84, а також відсутність поблизу автобусної зупинки, яку ліквідували в часи “Зоиной смути”, так і не відновили.
У 2012 році на вулиці Чкалова був встановлений пам’ятник Миколі Чудотворцю. Пам’ятник був встановлений перед будинком 86, за яким в глибині кварталу розташувався будинок № 84.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Непізнане
Факт
Схожі факти
Існував у Шаоліні «коридор смерті»
Де поховані страчені декабристи
Автомобіль на воді — неразгаданный фокус Луїса Энрихта
Куди зник череп Миколи Васильовича Гоголя
Навігація по записах
Олександрійський стовп — найвища колона у світі з моноліту
Значення виразу «тихою сапою» і при чому тут сапери
