У невеликому курортом містечку Моссел Бей, який розташований недалеко від мису Доброї Надії, встановлено пам’ятник першому в світі поштової скриньки. Правда, він виглядає незвично – у вигляді черевика, виготовленого з бетону. Сюди в 1500 році прибула експедиція португальського мореплавця Бартоломео Діаса, що відкрила мис на південній околиці Африки. Тут мореплавці потрапили в страшний шторм, після якого вціліло тільки одне судно. Розуміючи, що шансів дістатися до батьківщини мало, моряки залишили на березі лист, в якому докладно описали свої пригоди.
Поклали лист у черевик і повісили на дерево, в надії, що хтось виявить і повідомить про трагічну долю експедиції. Через рік рукопис була знайдена їх земляками з Португалії. Через багато років тут встановили пам’ятник, який, до речі, продовжував виконувати роль поштової скриньки.
Російський цар Олексій Михайлович, бажаючи знати про реальний стан справ у державі, наказав повісити біля свого палацу в Коломенському довгий дерев’яний ящик, куди будь-яка людина міг покласти лист зі скаргою або поданням. Ось тільки вирішення питання доводилося чекати довго, а більшість «гострих» листів взагалі до царя не доходило. Так і з’явився вираз «відкласти в довгий ящик».
У XVI столітті подібні ящики були поширені у Флоренції. Вішали їх на двері ратуші. А призначення було тим же, що і у нашого «довгого ящика» – збір відомостей про корупцію і поганих задумах проти правителів. До анонімкою належало докласти половину монети. Якщо відомості підтверджувалися, автор послання отримував винагороду, пред’явивши своєрідний «пароль» – другу половину монети.
Поштові скриньки для збору звичайних листів в нашій країні з’явилися у 1848 році у двох найбільших містах – Санкт-Петербурзі і Москві. Перші ящики виготовлялися з чавуну і важили близько трьох пудів, щоб не вкрали.
В 1928 році в Москві з’явилися пересувні поштові скриньки, які кріпилися до трамваїв, маршрут яких проходив повз головпоштамту. Нововведення не набуло широкого поширення: щоб відправити лист, треба було чекати на трамвай, а поштовикам стерегли його, щоб забрати пошту.
У Відні в XVIII столітті поштові скриньки також подорожували по місту, причому, на спині листоноші. Таку пошту називали «трещеточной». Щоб оповіщати про своє наближення, листоноші доводилося користуватися спеціальною тріскачкою.
Громадяни СРСР, звичайно, пам’ятають, що у великих містах країни поштові скриньки були двох кольорів. Сині для міжміського кореспонденції і червоні для листів всередині міста.
Крім того, вираз «поштова скринька» в СРСР означало не тільки ємність для збору кореспонденції, але і секретне підприємство, у якого не вказувався звичайний адресу, а лише номер поштової скриньки.
Незвичайний спосіб заробітку знайшов американський пенсіонер по імені Гаррі. На кожній банкноті, яка побувала в його руках, він пише приблизно так: «будь Ласка, поверніть мені цю банкноту, я дуже бідний». І вказує свою адресу. Розплатившись купюрою в магазині, залишається тільки регулярно перевіряти поштову скриньку – значна частина грошей, дійсно, повертається. При цьому, багато щедрі люди додають ще й свої гроші.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Винаходи
Genadiy
Схожі факти
Цікаві факти про будильник
Цікаві факти про радіо
Цікаві факти про ковзанах
Цікаві факти про паровозах
Навігація по записах
Цікаві факти про рикшах
Цікаві факти про візитках
