Напевно, кожен з нас чув вираз «малиновий дзвін». А що воно означає, і як взагалі дзвін може бути «малиновим»? Цікаво зазначити, що ні до ягоді, ні взагалі до кольору, це висловлювання не має абсолютно ніякого відношення. Вся справа в тому, що європейським центром церковного лиття здавна вважається бельгійський місто Мехелен. Французи називають його Малин. Ось так і з’явився вираз «малиновий дзвін».
В 1717 році це місто відвідав російський цар Петро Перший, і був захоплений дзвоном місцевих дзвонів. До теперішнього часу в Малині з червня по вересень проходять дзвіниці концерти. Кожен понеділок увечері в місті чути казковий дзвін, послухати який приїжджають туристи зі всього світу.
На Русі говорили, що дзвін лякає грішника і радує істинно віруючої людини. І це не просто легенда. Наприклад, відомі радянські фізики А. Ф Охатрін і Б. В. Іскаков довели, що звучання дзвонів видаляє з людини шкідливі ізотопи, омолоджуючи організм. Здавна в Росії дзвони своїм дзвоном зупиняли епідемії. Це, до речі, теж підтверджується вченими – дзвін розганяє негативну енергію, очищає тіло і душу.
В 1591 році, після сопровждавшихся дзвоном міських заворушень, через смерть царевича Дмитра, царським указом був покараний углицький дзвін. Його спочатку скинули зі Спаської дзвіниці, потім кати застосували тортури – відрубали вухо, вирвали мову і покарали 12 ударами батогів. Цього здалося мало, і дзвін, якому на той час виповнилося 300 років, відправили на заслання в Сибір.
Більш 70 років дзвони Свято-Данилівського монастиря знаходилися в Гарварді. У тридцятих роках минулого століття, під час потужної антирелігійної кампанії, їх взагалі хотіли відправити на переплавку. Про це дізнався американський промисловець Чарльз Крейн, який викупив їх і подарував Гарвардського університету. Тільки в 2007 році старовинні дзвони вдалося повернути на батьківщину. Натомість російські майстри виготовили для Гарварду точні копії.
Довгий час в італійському місті Туріні був «хлібний дзвін». Вранці він нагадував хазяйкам про те, що пора місити тісто, щоб до вечері був готовий хліб. А в німецькому Бонні дзвін збирав жителів на щотижневу прибирання вулиць рідного міста.
Цікаво, що судновий дзвін «ринда» отримав свою назву від англійської корабельної команди «ring the bell» («дзвони в дзвоник»). Російські моряки звали її в «ринду бей», тому дзвін і став рындой.
Одним з центрів дзвонового лиття Росії вважався місто Валдай. Про появу цього промислу є цікава легенда. Після приєднання Новгорода до Москви новгородський вічовий дзвін був відправлений до столиці. В районі Валдая дзвін упав з саней і розбився. А місцеві умільці розплавили уламки на тисячі дрібних дзвіночків. Це, звичайно, не документальний факт, але валдайские дзвоники славилися на весь світ.
Найвідоміші дзвони навіть мали свої імена. Причому, одні з них називалися шанобливо – «Червоний», «Господар», «Сокіл» і так далі. А ось дзвони невдалі, дзвін яких вибивався із загального хору, могли «нагородити» і образливим ім’ям – «Баран» або «Безпутний».
Біля підніжжя дзвіниці Івана Великого в московському кремлі, на постаменті стоїть гігантський дзвін. Це Цар-дзвін — найбільший у світі. Його висота перевищує 6 метрів, а важить він 200 тонн. Правда, дзвін ніколи не дзвонив. Для нього навіть не відливали мову, а ту, що лежить всередині постаменту, узятий у невідомого дзвони.
«Тисячниками» називали ті дзвони, які мали вагу більше тисячі пудів. А це 16 тонн! Перший в нашій країні «тисячник» був відлитий ще в першій половині XVI століття і встановлено на дзвіниці Кремля в Москві. До початку ХХ століття в Росії було 39 «тисячників». За роки існування СРСР збереглося лише 5 з них.
А з чого робили дзвони? Дзвонова бронза містила в собі сплав міді й олова. Кількість міді становило 80% від загальної маси, плюс 20% – олово. Допускалися невеликі домішки свинцю, цинку, сірки. Але в сплаві їх має бути не більше 2%.
В Оксфордському університеті зберігається електричний дзвоник, який безперервно дзвонить з 1840 року. Він використовує електростатичне тяжіння, тому споживає дуже малий струм. А живлять його замбониевые стовпи, запаяні в скляну колбу.
Дзвін є навіть у космосі. Він встановлений на Міжнародній космічній станції. Дзвонять у нього під час зміни капітана екіпажу.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Винаходи
Genadiy
Схожі факти
Цікаві факти про будильник
Цікаві факти про радіо
Цікаві факти про поштових скриньках
Цікаві факти про ковзанах
Навігація по записах
З чого роблять крабові палички
Цікаві факти про серіал «Санта-Барбара»
