Ніагарський водоспад, а точніше, цілий комплекс водоспадів на річці Ніагара, знаходиться на кордоні двох держав – США та Канади. Річка розділяє американський штат Нью-Йорк і канадську провінцію Онтаріо. Подивитися на це диво природи приїжджають туристи зі всього світу. А де туристи, там і гроші. Це означає, що обов’язково з’являться охочі добре заробити на роззявах.
Одним з перших таких підприємців став французький еквілібрист Еміль Блонден. У 1859 році він, до жаху глядачів, зважився пройти по натягнутому канату над Ніагарським водоспадом на висоті 50 метрів. Він успішно подолав 390 метрів, які відділяють американський і канадський берега. Товщина каната становила всього 5 сантиметрів.
Незабаром Блонден зрозумів, що ці трюки приваблюють глядачів і можуть принести канатохідця солідний дохід. Цілих два роки він здійснював переходи над ревучим водоспадом, постійно ускладнюючи свої трюки. Адже до звичайного переходу глядачі швидко звикли, значить, потрібно що-небудь нове.
Він віз перед собою тачку, пив шампанське, прогулювався по канату на ходулях, за що отримав 400 доларів. Сума для того часу величезна. А одного разу посадив собі на плечі і переніс на протилежний берег свого імпресаріо. Правда, сам імпресаріо відчував змішані почуття: хотілося заробити, але і за життя своє побоювався. Еміль Блонден запропонував йому зав’язати очі, щоб не бачити під собою жахливого потоку Ніагари.
Найбільш азартні глядачі навіть робили ставки на те, чим закінчиться черговий трюк Блондена – удачею або трагедією. При цьому, поставили на невдачу, намагалися всіляко нашкодити канатохідця: пускали йому в очі сонячні зайчики, розгойдували стовпи, на яких кріпився канат. Саме ці безумці і стали причиною того, що Блонден прийняв рішення припинити виступи. Він не стільки боявся висоти, скільки витівки якогось божевільного, здатного на все заради виграшу.
Еміль Блонден вирішив повернутися в Європу, де виступав ще не один рік, побувавши, в тому числі, і в Росії. У Санкт-Петербурзі він пройшов над плацом Першого Кадетського корпусу. Висота становила 30 метрів, а відстань між опорами – 160 метрів. Крім того, Блонден здивував глядачів оригінальним трюком – встановив на тросі маленьку грубку і приготував яєчню.
У 1969 році перуанський драматург Алонсо Алегрія написав п’єсу «Перетин Ніагари», присвячену трюкам Еміля Блондена над Ніагарським водоспадом. П’єса була поставлена в театрах 50 країн.
Після того, як Блонден виїхав з Америки в Європу, у нього знайшлися послідовники. Через кілька років Гаррі Леслі із США зайняв місце француза. Але його кар’єра тривала недовго. Одного разу, після вдалого виступу, його ледве не вбив один з глядачів, який зробив ставку на невдалий результат. Леслі вирішив припинити прибуткове, але небезпечне заняття.
А в 1873 році італієць Уго Баллини зірвався з каната. На щастя, йому вдалося вижити в бурхливому потоці Ніагарського водоспаду.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Чоловік
Genadiy
Схожі факти
Аркадій Каманін — самий юний льотчик Другої світової війни
Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино
Ганс Християн Андерсен — цікаві факти про великого казкаря
Гойко Мітіч — головний «індіанець» в СРСР
Навігація по записах
Чому Петро Перший не хотів будувати мости в Санкт-Петербурзі
Цікаві факти про млинці
