«Сирота казанська» – це шахрай, прикидывающийся бідняком. Він спекулює на своєму нібито тяжкому становищі для отримання матеріальної вигоди.
A пішло це вираз ще з часів царя Івана Грозного. У жовтні 1552 року під натиском російського воїнства впала Казань, хан Едигер був захоплений у полон, його воїни страчені, а частина лояльних казанцев була переселена за стіни посада, на береги озера Кабан, поклавши основу Старо-татарській слободи Казані.
Для збереження статусу і достатку татарська знати, мурзи (князі) всіляко догоджали новому правителю. Переходили на службу і навіть добровільно приймали християнство, за що заохочувалися царем: він вручав їм подарунки і наближав до свого двору. Народ в насмішку прозвав таких князів «казанскими сиротами», бо в присутності Івана Васильовича вони всіляко прибеднялись, намагаючись добитися цим як можна більше поблажливості і нагород.
За іншими відомостями вираз «казанська сирота» з’явилося після жорстокого винищення непокірної частини населення Казані військами Івана Грозного. Після взяття Казані все Середнє Поволжя було приєднано до Росії, а сиріт, кількість яких збільшилася багаторазово, почали називатися казанскими.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Слова та Фрази
Факт
Схожі факти
Крилаті слова, що прийшли з Давньої Греції
І їжаку зрозуміло
У всю іванівську
Як з’явилася футбольна кричалка ОЛЕ-ОЛЕ-ОЛЕ
Навігація по записах
Куди зник череп Миколи Васильовича Гоголя
Загадка про дуелі і труни
