Російська позикова скарбниця була створена в 1772 р. за пропозицією Івана Івановича Бецкого – особистого секретаря Катерини II, президента імператорської Академії мистецтв. Бецкой домагався огорожі потребують від “многокорыстных лихварів, які утесняют бідних співгромадян під хибним покривом чеснот”.
Такі кредитні установи були відкриті при виховних домах у Петербурзі та Москві.
Московська позикова скарбниця видавала позички на суму до 1 000 рублів строком на 12 місяців під 6% річних під заставу золота, срібла чи цінних речей.
Власного бюджету у позичкової скарбниці не було, а її функціонування забезпечувалось за рахунок встановленої процентної ставки в 5% річних.
Будівництво нової будівлі позичкової скарбниці в Настасьинском провулку в Москві було приурочено до трьохсотліття дому Романових (1913 р.) Проект був схвалений особисто імператором Миколою II. Авторами проекту були архітектори Володимир Покровський і Богдан Нілус. Будівництво завершилося в 1916 р. При виробництві цеглини для позичкової скарбниці використовувалася не вода, а яєчний білок. Інтер’єри виконані за ескізами художника Івана Білібіна. Намальований ним двоголовий орел з коронами згодом став символом Держбанку і друкується на грошових знаках.
Однак позикова скарбниця проіснувала недовго. Прийшли до влади більшовики відразу націоналізували заклад. З його фасаду та покрівлі насамперед були збиті двоголові орли (їх відновили в 1990-е роки), і в приміщенні розташувався Наркомат внутрішніх справ.
У 1920 р. на базі позичкової скарбниці було створено Державне сховище цінностей (Гохран). У будівлю звозили конфісковані цінності багатих городян, церковне майно, а також шедеври московського Кремля.
Обстановку, що панувала всередині будівлі, в своїх мемуарах про Леніна описує Георгій Соломон (заступник наркома торгівлі і промисловості РРФСР), залучений до реалізації національних цінностей: «Я раптом перенісся в дитинство, коли няня розповідала мені казки про розбійників, які зберігали награбовані ними скарби в глибоких підвалах… Я бродив по величезним кімнатах, заваленим скринями, кошиками, ящиками, просто вузлами в старих драних простирадлах, скатертинах… Все це було повно коштовностей, абияк звалених в цих приміщеннях… Подекуди коштовності лежали купами на підлозі, на підвіконнях. Старовинна срібна посуд валявся разом з артистично сработанными діадемами, кольє, портсигарами, сережками, срібними та золотими табакерками… Все було повалено абияк разом… Траплялися кошика, суцільно наповнені дорогоцінним камінням без оправи… Були тут і царські коштовності… Валялися предмети чисто музейні… і все це без усякого обліку. Правда, і зовні, і всередині були вартові. Був і завідувач, який не мав ні найменшого уявлення ні про кількість, ні про вартість знаходилися в його завідуванні коштовностей…»
У 1941 р. будівля перейшла у відання Держбанку, а потім і Центробанку.
Сюди привозили надруковані російські банкноти і поміщали в знаходилося тут сховище. Потім, у міру потреби, їх перераховували і розподіляли по всій країні.
У 2002 році ця схема перестала діяти, будівля була закрита для відвідувачів, і зараз в ньому знаходиться одне з найбільших вогнетривких сховищ ЦБ РФ.
Внутрішнє оздоблення приміщень за весь час практично не постраждало, з інтер’єрів, створених Білібіним, прибрали лише портрети правителів Російської Імперії.
Можливо, коли-небудь будівлю відкриють для екскурсій, тут планується створити музей історії грошей.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Фінанси
Галина Єжова
Схожі факти
Цікаві факти про сейфах
Цікаві факти про банківських картах
Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино
Цінні речі, які опинилися на сміттєзвалищі
Навігація по записах
Юбарі — найдорожча диня у світі
Цікаві факти про Мальті
