Складно сказати, як з’явився сам термін «стиляги». Існує припущення, що це походить від слова «стилять», що на мові джазменів означало «копіювати чужий стиль». Версія цілком вірогідна, адже стиляги, дійсно, копіювали, як їм здавалося, західний стиль життя. А хтось міркує простіше: «стиляги» від слова «стильний». Правда, самі стиляги так себе не називали. У них в ходу було інше самоназва – «штатники». Тобто, шанувальники Сполучених Штатів.
У п’ятдесяті роки асортимент одягу в СРСР був досить скромний, а закордонні журнали мод були майже невідомі в нашій країні. Але, в цей час радянські спортсмени вже регулярно виїжджали за кордон і могли привезти звідти імпортні речі.
Але справжню революцію зробив Всесвітній фестиваль молоді і студентів, який відбувся в Москві в 1957 році. Саме тоді в столиці з’явилися фарцовщики, які займалися перепродажем іноземних товарів. Гроші вони отримували величезні, правда, і термін за такий «бізнес» світил не малий.
Серед стиляг надзвичайно популярними були грамплатівки із західної джазовою музикою і рок-н-ролом. От тільки знайти їх у вільному продажу в Радянському Союзі було неможливо. Але, вихід був знайдений – музику записували на рентгенівських знімках. Такі саморобні грамплатівки отримали назву «скелет моєї бабусі» або «танці на кістках».
У великих містах у стиляг з’явилися свої місця збору. У столиці це – площа Пушкіна і вулиця Горького. У Ленінграді – Невський проспект. Ну а в Одесі, звичайно ж, знаменита Дерибасівська вулиця. У стиляг вони іменувалися інакше – «Броди». Ймовірно, якесь поєднання слів «Бродвей» та «бродити».
Стиляг в Радянському Союзі, звичайно не жалували, тому, образ стиляги в радянському мистецтві був карикатурен – франт невеликого розуму, одягнений яскраво і без смаку. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися фільми п’ятдесятих-шістдесятих.
Перші стиляги були представниками «золотої» молоді. Імпортна одяг була просто недоступна людині з невеликими доходами. А пошиття у вітчизняних майстрів обходився також не дешево – доводилося доплачувати за «таємність», майстри працювали на дому і тільки з перевіреними клієнтами.
У 1957 році ленінградський завод ВАРЗ почав випуск нових трамвайних вагонів ЛМ-57. Новий трамвай був прикрашений хромованими молдингами, за що швидко отримав прізвисько «стиляга».
У 2008 році на екрани нашої країни вийшов фільм «Стиляги», знятий за сценарієм Юрія Короткова режисером Валерієм Тодоровським. Для того, щоб додати картині дух тієї епохи, творці фільму консультувалися з відомим джазменом Олексієм Козловим, одним з тих, хто входив у число стиляг п’ятдесятих років. Друга назва цього фільму – «Бугі на кістках». Саме із-за тих грамплатівок, які виготовлялися із старих рентгенівських знімках.
У шістдесятих роках субкультура стиляг почала зникати. Колишні стиляги подорослішали, а у нового покоління радянської молоді з’явилися інші захоплення – на зміну стилягам прийшли бітломани і хіпі.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Суспільство
Genadiy
Схожі факти
Цікаві факти про рибалок
Де проводяться змагання з нічогонероблення
Цікаві факти про відпустку
Що забороняють контракти знаменитостям
Навігація по записах
Цікаві факти про кротів
Які імена дають своїм дітям футбольні фанати
