Такі кредитні установи були відкриті при виховних домах у Петербурзі та Москві.
Московська позикова скарбниця видавала позички на суму до 1 000 рублів строком на 12 місяців під 6% річних під заставу золота, срібла чи цінних речей.
Власного бюджету у позичкової скарбниці не було, а її функціонування забезпечувалось за рахунок встановленої процентної ставки в 5% річних.
Будівництво нової будівлі позичкової скарбниці в Настасьинском провулку в Москві було приурочено до трьохсотліття дому Романових (1913 р.) Проект був схвалений особисто імператором Миколою II. Авторами проекту були архітектори Володимир Покровський і Богдан Нілус. Будівництво завершилося в 1916 р. При виробництві цеглини для позичкової скарбниці використовувалася не вода, а яєчний білок. Інтер’єри виконані за ескізами художника Івана Білібіна. Намальований ним двоголовий орел з коронами згодом став символом Держбанку і друкується на грошових знаках.
Однак позикова скарбниця проіснувала недовго. Прийшли до влади більшовики відразу націоналізували заклад. З його фасаду та покрівлі насамперед були збиті двоголові орли (їх відновили в 1990-е роки), і в приміщенні розташувався Наркомат внутрішніх справ.
У 1920 р. на базі позичкової скарбниці було створено Державне сховище цінностей (Гохран). У будівлю звозили конфісковані цінності багатих городян, церковне майно, а також шедеври московського Кремля.
Обстановку, що панувала всередині будівлі, в своїх мемуарах про Леніна описує Георгій Соломон (заступник наркома торгівлі і промисловості РРФСР), залучений до реалізації національних цінностей: «Я раптом перенісся в дитинство, коли няня розповідала мені казки про розбійників, які зберігали награбовані ними скарби в глибоких підвалах… Я бродив по величезним кімнатах, заваленим скринями, кошиками, ящиками, просто вузлами в старих драних простирадлах, скатертинах… Все це було повно коштовностей, абияк звалених в цих приміщеннях… Подекуди коштовності лежали купами на підлозі, на підвіконнях. Старовинна срібна посуд валявся разом з артистично сработанными діадемами, кольє, портсигарами, сережками, срібними та золотими табакерками… Все було повалено абияк разом… Траплялися кошика, суцільно наповнені дорогоцінним камінням без оправи… Були тут і царські коштовності… Валялися предмети чисто музейні… і все це без усякого обліку. Правда, і зовні, і всередині були вартові. Був і завідувач, який не мав ні найменшого уявлення ні про кількість, ні про вартість знаходилися в його завідуванні коштовностей…»
У 1941 р. будівля перейшла у відання Держбанку, а потім і Центробанку.
Сюди привозили надруковані російські банкноти і поміщали в знаходилося тут сховище. Потім, у міру потреби, їх перераховували і розподіляли по всій країні.
У 2002 році ця схема перестала діяти, будівля була закрита для відвідувачів, і зараз в ньому знаходиться одне з найбільших вогнетривких сховищ ЦБ РФ.
Внутрішнє оздоблення приміщень за весь час практично не постраждало, з інтер’єрів, створених Білібіним, прибрали лише портрети правителів Російської Імперії.
Можливо, коли-небудь будівлю відкриють для екскурсій, тут планується створити музей історії грошей.
Facebook
Twitter
Мій світ
Вконтакте
Однокласники
Google+
Фінанси
Галина Єжова
Схожі факти
Цікаві факти про сейфах
Цікаві факти про банківських картах
Гонсало Гарсія-Пелайо — математик, який переміг казино
Цінні речі, які опинилися на сміттєзвалищі
Навігація по записах
Юбарі — найдорожча диня у світі
Цікаві факти про Мальті
